Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ти.
Нам, напевно, більше не варто
Збуджені телемости будувати
І головою вниз падати й падати.
Не кидай мені свої карти,
Я і так знаю хто ми.
Нам давно уже було би варто
Стати невидимими
Для холодної, як чужий готель,
І нудної зими.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!
Ти все далі, далі і далі
І сльоза - холодне скло,
І, здається, більше немає
Днів, які б не замело,
Але кожен з нас у своїх снах
Бачить тільки тепло!
За вікном ми - вулиці свято,
За вікном ми - радість і сміх!
Знову той лиш може почати,
В серці хто забути зміг
Мов холодний, як чужий готель,
І пронизливий сніг!
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, стали митими ми знов.
Ми так ховалися від зими
18 хвилин назад!
Листопад, листопад, листопад!
