Чи коли хто-небудь бачив,
З неба як паде зоря?
Я подумав: небо плаче,
А вона – його сльоза.
Ти підеш на захід сонця,
Ти побачиш ночі тінь
І під небом – тим, що плаче,
І під небом – тим, що плаче,
Я почую голос твій.
Я почую голос твій,
Я почую голос твій...
Залишаються на небі
Ці сльозинки і завжди
Будуть люди їх шукати,
Як шукали я і ти.
І багато їх знайдеться,
Серед них буде моя,
Тільки небо далі плаче,
Впаде ще одна сльоза і
Я почую голос твій.
Я почую голос твій,
Я почую голос твій...
